Накануне скажу только одно: я люблю и ценю своих друзей еще больше, чем прежде.

Самотності більш нема. Ви завжди будете поруч.

***

Мабуть, судилось мені так до смерті самої

Йти все за вами лісами, повитими в мряку,

Класти вогонь свій по другому боці долини.

Вранці – зриватись і бігти над ваше кострище,

Видом тулитись до вільх, тихих свідків обіймів.

Мабуть, і там, у понурих країнах мовчання,

Йтиму за вами лісами, повитими в мряку,

Вранці – шукатиму слід ваш у росяних травах. ©